Одного разу старий кіт зустрів кошеня, яке бігало і крутилося, намагаючись зловити свій власний хвіст.
Старий кіт стояв і дивився, як кошеня крутилося, падало, підскакувало і знову ганялося за хвостом. Нарешті запитав:— Навіщо ти це робиш?
— Та сказали, що мій хвіст — то моє щастя, — відповіло кошеня. — Ось я і намагаюся його зловити.
Старий кіт посміхнувся і сказав:
— Колись мені теж казали, що щастя у хвості. Я також бігав за ним багато днів, намагаючись ухопити його. Я не їв, не пив, а тільки ганявся за хвостом. Я падав у знемозі, потім вставав, знову намагався зловити свій хвіст. Зрештою, зневірившись, я просто пішов світ заочі. І несподівано для самого себе знаєш, що я раптом побачив?
— Що? — здивовано запитало кошеня.
— Я помітив, — продовжив старий кіт, — що куди б я не йшов, мій хвіст завжди зі мною...