Всесвітня література в школах України. - 2015. - № 6. - С.3-6
Наша Україна піднімається з колін і прагне вільного життя в колі цивілізованих народів світу. Але свобода дається важко. За неї треба боротися всім і скрізь, а особливо - учителям-словесникам, котрі своїм словом покликані виховувати нове покоління українців. Мисляче, творче, самостійне, відкрите до культурних здобутків інших народів, толерантне до людей різних віросповідань, націй, рас і національностей, і водночас мужнє, свідоме, віддане, коли йдеться про захист держави.
Сьогодні урок літератури виконує не тільки навчальне, розвивальне та виховне завдання, а ще й велику рятівну місію. Ми, вчителі, на кожному уроці рятуємо душі наших учнів від війни та на-схльостав, від розбрату та національної ворожнечі, від безпам’ятства та байдужості. Ми рятуємо наших учнів, щоб Україна була справді процвітаючою, мирною і стабільною державою.
Як же ми, словесники, можемо допомогти нашій державі зміцніти, стати справді незалежною і вільною?
Маємо усвідомити, що війна триває не тільки на фронті, а й у душах людей. І боротися за незалежність і єдність України можна не тільки зброєю на передовій, а й словом. У нас у руках особлива зброя - художнє Слово. І від того, наскільки май-стерно ми - вчителі, методисти, викладачі - нею користуватимемося, таким буде і результат війни проти України. Словом ми наближаємо перемогу нашої Свободи.
Були часи, коли ми сперечалися, який аспект у викладанні світової літератури має домінувати: естетичний чи виховний, аксіологічний чи літературознавчий... Теперішній час обумовив нові виклики. Сьогодні немає більш важливого аспекту у викладанні гуманітарних предметів, аніж національно-патріотичний. Ми маємо стати Янушами Корчаками й боротися за дітей і за книжки. Мусимо не сваритися через розбіжності у підходах, а об’єднатися заради єдиної У країн;: українських цінностей, заради того, щоб наші учні отримали все, що потрібно для вільного покоління великої держави.
Зміцнення нашої держави залежить від формування потужної системи національно-патріотичного виховання дітей та молоді на всіх рівнях, зокрема через навчальні програми, підручники, урочний і позаурочний час тощо.
Нещодавно Міністерство освіти і науки запропонувало нову Концепцію національно-патріотичного виховання. Вона відповідає викликам сучасності. У ній зазначено, що «національно-патріотичне виховання дітей і молоді - це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави».
Згідно з цією Концепцією, формування системи національно-патріотичного виховання має відбутися у три етапи:
1) 2015 р. - створення нормативно-правового підґрунтя та інформаційно-методичного забезпечення;
2) 2016-2017 рр. - розроблення програм, навчально- методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів; підготовка та видання науково- методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання;
3) 2018-2019 рр. - моніторинг системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогою соціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування; також планується провести науково-методичні конференції, створити банк педагогічного досвіду, провести корекцію навчально-виховних впливів із урахуванням результатів моніторингу.
Проте ми не можемо чекати до 2018 чи 2019 рр., уже сьогодні маємо активно діяти, виховувати справжніх патріотів України засобами нашого навчального предмета.
Я поділяю думку заступника міністра П. Б. Полянського, котрий в одному з виступів сказав: «Не потрібно односторонньо підходити до національно-патріотичного виховання, спираючись лише на традиційно світоглядні українську мову, літературу або українознавство. Національну самосвідомість можна виховувати і в межах інших предметів...»
Світова література має потужний потенціал для здійснення національно-патріотичного виховання. Які ж можливості має наш предмет у цьому аспекті? І що потрібно робити, щоб зміцнити й примножити цей потенціал?
Простежимо це на різних рівнях:
• нормативний:
• навчально-методичний;
• практичний.
Пригадаймо 2011-й рік... Тоді передове українство виступило з вимогою осучаснити й зробити справді українознавчим викладання гуманітарних предметів. Про необхідність нової концепції літературної освіти науковці почали говорити вже в 1990-х - на початку 2000-х років. Учені та методисти - В. Я. Звиняцьковський (1992), Н. Й. Волошина, Л. А. Сімакова, А. М. Фасоля, 3. О. Шевченко (2004), О. М. Ніколенко (2006), В. І. Шуляр (2007), Г. Клочек (2010-2011) - пропонували різні варіанти Концепції літературної освіти.
2010 року Міністерством освіти і науки України була створена робоча група з розроблення нової Концепції літературної освіти, до якої увійшли науковці, методисти й учителі з різних регіонів України (М. М. Сулима, Б. Б. Шала-гінов, Л. Ф. Мірошниченко та ін.). Проект був представлений учителям й методистам Львова, Запоріжжя, Івано-Франківська, Харкова та інших регіонів України, а також на Всеукраїнській нараді учителів і методистів.
Проект Концепції був опублікований у фахових виданнях «Всесвітня література в середніх навчальних закладах України», «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах». Але пізніше деякі чиновники від «Русского мира» таємно від авторів Концепції спотворили її. Тодішній заступник Міністра освіти і науки І.П. Зайцева внесла до Концепції такі ідеологічні акценти, які були неприйнятними ані для робочої групи, ані для громадськості.
Усі пам’ятають збурення, яке викликав наказ № 58 МОН від 26 січня 2011 р. У методичній частині Концепції не сталося жодних змін, однак у змістовому плані акценти були розставлені зовсім по-іншому.
Це широко обговорювалося й у Києво-Могилянській академії, у Центрі дослідження літератури для дітей та юнацтва (Львів), у центральній пресі... Автори намагалися довести свою думку, але ніхто на це не зважав.
На «круглому столі» в Києво-Могилянській академії науковці й громадськість спростували ідеологічні засади Концепції, проте підтримали методичні новації:
1) наближення викладання літератури в школі до інтересів сучасних учнів, подолання хибної тенденції перенесення вузівського курсу до середньої школи:
2) розширення сегменту сучасної літератури для дітей і про дітей (до 20-25 %);
3) формування нового канону для навчальних програм відповідно до вікових особливостей учнів:
4) передбачення альтернативного вивчення творів (80 % : 20 %).
Боротьба за український вектор у викладанні гуманітарних предметів продовжилася під час підготовки нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. У 2011 році нам вдалося створити сучасний документ, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392.
Мені довелося бути головою робочої групи із розроблення Державного стандарту, працювати над вступною запискою і над розробленням галузі «Мови і літератури» (тоді в складі робочої групи були такі вчені, як Г. Т. Шелехова, Н. Б. Голуб, М. М. Сулима, М. І. Пентилюк, Н. В. Бондаренко, В. Г. Редько, Н. П. Басай, Л. І. Курач та ін.).
Новий Державний стандарт (2011) ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти.
У вступі до Державного стандарту найпершою серед компетентностей названо громадянську. «Громадянська компетентність - здатність учня активно, відповідально та ефективно реалізовувати права та обов'язки з метою розвитку демократичного суспільства».
Крім того, спеціально була акцентована загальнокультурна компетентність - «здатність учня аналізувати та оцінювати досягнення національної та світової культури, орієнтуватися в культурному та духовному контексті сучасного суспільства, застосовувати методи самовиховання, орієнтовані на загальнолюдські цінності».
У Державному стандарті (2011) наголошено на українознавчому спрямуванні всіх освітніх галузей: «Визначальним для системи вітчизняної загальної середньої освіти є українознавче спрямування всіх освітніх галузей».
Метою освітньої галузі «Мови і літератури» є розвиток особистості учня, формування в нього мовленнєвої і читацької культури, комунікативної та літературної компетентності, гуманістичного світогляду, національної свідомості, високої моралі, активної громадянської позиції, естетичних смаків і ціннісних орієнтацій.
Володіння українською мовою сприяє консолідації громадян у розбудові та зміцненні держави, забезпечує доступ до джерел української духовності, дає змогу випускникам загальноосвітніх закладів у повному обсязі реалізувати в різних галузях чи сферах життєдіяльності можливості, життєві потреби, плани, пов’язані з подальшим здобуттям освіти, опануванням спеціальності. Сучасна система навчання іноземних мов дає можливість застосовувати комунікативно-діяльнісний підхід оволодіння мовами як важливим засобом міжкультурного спілкування, усвідомлення учнями особливостей культури народів, мови яких вивчаються, власної національної культури.
У новому Державному стандарті зазначено, що складовими літературного компонента є емоційно-ціннісна, літературознавча, загальнокультурна і компаративна лінії.
Емоційно-ціннісна лінія забезпечує розкриття гуманістичного потенціалу та естетичної цінності творів української, світової літератури, а також літератур національних меншин, формування світогляду учнів, їхньої національної свідомості, моралі та громадянської позиції.
Літературознавча лінія передбачає вивчення літературних творів у єдності змісту і форми, оволодіння учнями основними літературознавчими поняттями, застосування їх у процесі аналізу та інтерпретації художніх творів, розгляд літературних творів, явищ і фактів у контексті літературного процесу, виявлення специфіки літературних напрямів, течій, шкіл у розвитку української літератури, світової літератури і літератур національних меншин, розкриття жанрово-стильових особливостей художніх творів, ознайомлення учнів з основними принципами художнього перекладу.
Культурологічна лінія передбачає усвідомлення творів художньої літератури як важливої складової мистецтва, ознайомлення учнів з основними цінностями світової художньої культури, розкриття особливостей творів, літературних явищ і фактів у широкому культурному контексті, висвітлення зв’язків літератури з філософією, міфологією, фольклором, звичаями, віруваннями, культурними традиціями різних народів і національностей, розширення ерудиції учнів, виховання їхньої загальної культури, поваги до національних і світових традицій, толерантного ставлення до представників різних культур, віросповідань, рас і національностей.
Компаративна лінія забезпечує порівняння літературних творів, їх компонентів (тем. мотивів, образів, поетичних засобів та іншого), явищ і фактів, що належать до різних літератур, встановлення зв’язків між українською, світовою літературою і літературами національних меншин, розгляд традиційних тем, сюжетів, мотивів, образів у різних літературах, зіставлення оригінальних творів і україномовних перекладів літературних творів, увиразнення особливостей української культури та літератури на основі світової, демонстрацію лексичного багатства і невичерпних стилістичних можливостей української мови.
Особливо важливими для утвердження національно-патріотичного виховання є емоційно-ціннісна і компаративна лінії Державного стандарту.
У Державному стандарті було закладено збереження як самостійного предмета світової літера-тури в основній школі і в старшій школі.
Навчальна програма зі світової літератури для 5-9 класів 2012 року (затверджена наказом МОН від 06 червня 2012 р. № 664) має великий потенціал для здійснення національно-патріотичного і морального виховання.
В основу Програми зі світової літератури для 5-9 класів (2012) покладено європейські цінності й «золотий» канон, що відповідає віковим особливостям дітей і підлітків. Тоді, коли зарано було говорити про Європейську асоціацій. фахівці створили програму, орієнтовану на входження України до Євросоюзу і кола інших цивілізованих країн світу - це зазначено в епіграфі з гімну Євросоюзу і в самому змісті програми.
Співвідношення класики і сучасної літератури становить близько 75 % - 80 % до 20 % - 25 %.
Програма зі світової літератури 2012 р. має виразне українознавче спрямування. Ми усвідомлю-вали важливість того, що це має бути українська «Світова література» - національно-патріотичний предмет для нового покоління українців.
Як же представлений українознавчий національно-патріотичний аспект у Програмі-2012?
Актуальною є сама добірка творів. До програми увійшло чимало творів, у яких яскраво звучить тема України: «Ніч перед Різдвом» та інші твори М. Гоголя, «Сліпий музикант» В. Короленка. твори Шолом-Алейхема, «Мазепа» Дж. Байрона. билина «Ілля Муромець і Соловей Розбійник», твори буковинських поетів А. Маргула-Шпербера та І. Вайсгласа та ін.
Акцентовано зв’язки письменників з Україною: О. де Бальзак, Джеймс Олдрідж, Р. Шеклі, Р. Бредбері, Олександр Грін, О. Пушкін, М. Булгаков та ін.
Введено спеціальні рубрики «Елементи компаративістики», «Україна і світ», яких до того часу ніколи не було в програмах.
У межах цих рубрик розглядаються:
• типологічно подібні образи (5 кл: Іссумбосі і Хлопчик-Мізинчик, Фарбований Шакал і Фарбований Лис; 6 кл: поетичне переосмислення сюжетів Езопа в українських байках та ін
• розвиток традицій українського фольклору у творчості письменників: М. Гоголя, В. Короленка та ін.;
• порівняння окремих елементів текстів українських і зарубіжних казок;
• майстерність українських перекладачів творів зарубіжні1' авторів, традиції української перекладацької школи (у кожному класі);
• українські літературні музеї (М. Гоголь, Шолом-Алейхем В. Короленко, 0. Грін та ін.);
• традиційні образи українського і зарубіжного фольклор;.
• українські вектори вивчення біографії митців: М. Гоголь Україна, А. Чехов і Україна, В. Короленко і Україна, 0. де Бальзак і Україна тощо;
• такий суто український різновид поетичної творчості, як переспів (7 кл);
• український контекст не тільки класичних, а й сучас-і1' творів (б кл: сучасні українські твори про майбутнє, про дітей і для дітей тощо);
• українські видання творів (класичних і сучасних: наприклад «Аліса в Країні Див», нові видання творів М. Гоголя та н.
Національно-патріотична тема знайшла виразне втілення в програмі для 7 класу. Тут домінує лицарська героїчна тематика: билина «Ілля Муромець і Соловей Розбійник», балади про Робіна Гуда. «Рукавичка» Ф. Шиллера, «Світязь» А. Міцкевича. «Балада про вересовий трунок» Р. Л. Стівенсона. «Айвенго» В. Скотта та ін.
Друга світова війна знайшла втілення у творах В. Викова, поетів воєнного покоління (К. І. Галчинський, А. Маргул-Шпербер, І. Вайсглас). Цю тематику підкріплює тема духовного випробування людини: Дж. Олдрідж і Р. Кіплінг.
Формуванню високих моральних якостей, шляхетності допомагають твори Шолом-Алейхема («Пісня над піснями») та О. Гріна («Пурпурові вітрила»).
Новела Р. Акутагави «Павутинка» сприяє вихованню відповідальності за свої вчинки. Цей твір був написаний для дітей з метою формування їхньої моралі.
Толерантне ставлення до різних релігій допомагають усвідомити твори «Пісня над Піснями» Шолом-Алейхема, «Дари волхвів» О. Генрі, «Паву-тинка» Р. Акутагави.
Інтелектуальні якості юного покоління, їхню здатність до самостійного, креативного, вільного мислення формують твори Е. По, А. Конана Дойла, Г. Веллса, Д. В. Джонс.
У повісті «Фах» А. Азімова йдеться про роль освіти у формуванні людини, про необхідність самостійно здобувати знання, про залежність майбутнього людства від стану освіти.
А в повісті «Чорнильне серце» К. Функе утверджується значення культури, книжки, без яких неможливий розвиток особистості.
Відповідно до наказу № 100 Міністерства освіти і науки України від 6.02.2015 р. «Про розвантаження навчальних програм для учнів 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів» робоча група здійснила розвантаження програми зі світової літератури за рахунок:
1) вилучення або заміни окремих творів (важких для сприйняття учнів 5-9 класів);
2) перенесення творів до списку додаткового читання;
3) перенесення творів на альтернативне вивчення.
4) перенесення окремих творів на оглядове вивчення;
5) перенесення окремих творів до програми старших класів;
6) вилучення, об’єднання чи перенесення деяких розділів програми;
7) розвантаження рубрик (теорія літератури, елементи компаративістики та ін.);
8) спрощення вимог до рівня загальноосвітньої підготовки учнів.
Деякі російські твори перенесено для додаткового читання («Книги в червоній палітурці» М. Цвєтаєвої, билину «Садко», «19 жовтня» О. Пушкіна та ін.).
У 8 класі об’єднано теми «Бароко і класицизм». Тема «Просвітництво» із 8 класу може бути пере-несена до 9. У 9 класі тему «Перехід до модернізму» перенесено до старших класів. Натомість розширено уявлення про реалізм. Із додаткового читання до обов’язкового запропоновано вивчення п’єси М. Гоголя «Ревізор».
Які ж завдання стоять перед педагогами в аспекті утвердження національно-патріотичного і морального виховання учнів?
1) Збереження як самостійного предмета «Світова література» в старших класах, створення програм для старших класів із українознавчим спрямуванням (що має продовжити лінію Програми - 2012 для 5-9 класів); у Програмі зі світової літератури для 5-9 класів було спеціально прописано, що великообсягові шедеври, складні для сприйняття учнів 5-9 класів, передбачено для вивчення в старших класах (поеми Гомера, «Божественна комедія» Дайте, «Гамлет» Шекспіра, «Фауст» Гете, соціально-психологічні й філософські романи й п’єси ХІХ-ХХ ст. тощо).
2) Створення сучасного навчально-методичного забезпечення із національно-патріотичною і моральною домінантою - підручники, посібники, мультимедійні диски тощо.
3) Широка просвітницька робота з популяризації книжки, П гуманістичного потенціалу.
4) Використання мас-медіа у формуванні духовності юного покоління, організація за сприяння Міністерства освіти і науки України та інформаційних структур спеціального «Освітнього каналу», а ще краще - каналу «Література», де можна було б популярно розповісти про письменників, їхні твори, літературні музеї, перекладачів тощо.
Окрім цих заходів, потрібна наполеглива робота викладачів університетів спільно з учителями й методистами, спрямована на входження України до Європи через культурні здобутки. Так, у Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка понад ЗО років відбуваються традиційні «Гоголівські читання», близько 10 років поспіль проводиться конференція «Зарубіжні письменники й Україна», видаються збірники матеріалів цих заходів. Цьогоріч ми відкриваємо новий напрям - скандинавський (5-7 травня 2015 року відбулася Міжнародна конференція «Північний вітер: Скандинавський світ в освіті і культурі України» за участі професорів Данії та Швеції). Паралельно вибудовуємо східний проект; «Японія і світова література» (за участі професорів Токіо, Сайтами).
Усі ми маємо будувати єдину соборну Україну засобами нашого навчального предмета. Шлях до соборності ми прокладаємо через книжку, культуру, національно-патріотичне і моральне виховання. Україна стане справді незалежною за умови формування нового свідомого покоління дітей та молоді, яким розбудовувати державу в XXI столітті.
Із думою про Собор
Як будуєш Собор,
то не думай про білії стіни:
Якщо чиста душа,
то він буде найкращий за всіх...
Хай гудуть на землі завірюхи, вітри, хуртовини,
А Собор буде жить,
щоб спокутувать спільний наш гріх.
Він нас прийме до себе - розсіяних, вбогих, безсилих,
Без дороги ми йшли - стільки років не знали куди.
Та настали часи, коли треба розправити крила
І знайти вільний шлях, щоби діти не знали біди.
Прокидаємось ми, розгинаємо скуті коліна
І нарешті звернулись до Бога якого зреклись...
А Собор все стоїть і готовий прийняти провину,
Та чи вистачить сили піднятись до самих дзвіниць?..