Один лев з широко розкритою пащею наблизився до вівці і спитав її, чи від нього не тхне.
- Так! - відповіла вівця.
- Дурна! - сказав лев і з'їв її.
Потім поставив те саме питання вовкові.
- Ні! - відповів вовк.
- Підлабузнику! - заричав лев і розірвав його.
Те саме лев запитав й у лиса.
- Кажучи правду, пане, - відповів лис, - у мене такий нежить, що абсолютно не чую жодних запахів.
Учень одного філософа пішов відвідати свого вчителя, який лежав на смертному ложі.
- Залишіть мені у спадок трохи вашої мудрості, - просив він.
- Бачиш мій язик? - спитав філософ.
- Бачу, - відповів учень.
- А мої зуби? Чи всі ще там?
- Ні, не всі.
- А знаєш, чому язик тримається довше від зубів? Бо він м'який і гнучкий, а зуби тверді - тому й випадають. Тепер ти знаєш усе, що треба знати. Іншої мудрості не маю.
Бруно Ферреро
- Так! - відповіла вівця.- Дурна! - сказав лев і з'їв її.
Потім поставив те саме питання вовкові.
- Ні! - відповів вовк.
- Підлабузнику! - заричав лев і розірвав його.
Те саме лев запитав й у лиса.
- Кажучи правду, пане, - відповів лис, - у мене такий нежить, що абсолютно не чую жодних запахів.
Учень одного філософа пішов відвідати свого вчителя, який лежав на смертному ложі.
- Залишіть мені у спадок трохи вашої мудрості, - просив він.
- Бачиш мій язик? - спитав філософ.
- Бачу, - відповів учень.
- А мої зуби? Чи всі ще там?
- Ні, не всі.
- А знаєш, чому язик тримається довше від зубів? Бо він м'який і гнучкий, а зуби тверді - тому й випадають. Тепер ти знаєш усе, що треба знати. Іншої мудрості не маю.
Бруно Ферреро