Казка про золоту рибку

Була собі золота рибка. Одного дня вона взяла всі свої сім талантів і поплила шукати щастя. Ще не відпливши далеко, зустріла вугра.
«Агов, рибко, куди пливеш?»
«Шукаю щастя», – гордо відповіла золота рибка.
«Тоді, Ти дуже правильно приплила, – промовив вугор. – усього з чотири таланти я можу продати тобі такий плавник, з яким ти попливеш удвічі швидше».
«Чудово!» – не могла стриматися від радости золота рибка. Вона заплатила, взяла плавник і поплила набагато швидше ніж до того.
Незабаром дісталася до місця, де жила каракатиця.
«Агов, рибко, куди пливеш?»
«Шукаю щастя», – відповіла золота рибка.
«І знайшла вже, сестричко? – запитала каракатиця. – Якщо хочеш, я можу відступити тобі за дуже вигідну ціну грибний гвинт, завдяки якому ти зможеш плисти ще швидше».
Золота рибка за решту талантів купила собі гвинт і помчала далі, удвічі швидше.
Скоро добралася до місця, де жила акула. Та привіталася з золотою рибкою: «Агов, рибко, куди пливеш?»
«Шукаю щастя», – відповіла золота рибка.
Акула роззявила пащу і, вказуючи на неї промовила: «Ти вже його знайшла, якщо хочеш зекономити час, то пливи навпрошки».
«О, як я тобі вдячна!» – радісно вигукнула золота рибка і чим хутчіш запливла в пащу акули, яка її зі смаком схрупала.
Хто не знає, чого хоче, зазвичай закінчить там де не хотів.

Бруно Ферреро